broken image

~ сад-ліс; ліс-сад ~

  • галявина
  • гілля текстів
  • про садівницю
  • про її пташок
  • галерея створінь

сцена з мушлею

· поезія

зняла свою шкіру;
заклала її між стулок мушлі;
закинула мушлю в море;
вона подалася до північного берега,
всіяного соснами, що застигли,
здійнявши руки у столітній
молитві
жалобі
мольбі —
можливо вони піднесуть її
до підсліпуватого сонця,
і раптом — розвидніється?
...за верхівками ледь видно.

я сиджу в цій своїй людськості,
немов у напівпрозорій тозі;
крізь мене – сонливий краєвид
зі слів що нічого не значать,
безголóсних;
коли і її зняти, то тріпотітимеш
як жмут водоростей у воді ~

малою я заходила в річечку
з забраним з усіх боків волоссям,
мріяла розпустити й поплисти
на спині за течією,
щоби вона сама принесла до берега,
ніби сталося так зненацька,
розплющуєш очі —
витоки й береги,
всіяні соснами, що приймають
тебе, немов сонну мушлю,
розгортають,
нагадуючи, що шкіра ще при тобі:
вона сохне на сонці,
злегка поколюючи, ніби щойно
прокинулася —

*написано для творчої практики у нашій спільноті.

 

Subscribe
Previous
до **
Next
ло́ви
 Return to site
strikingly iconPowered by Strikingly
Profile picture
Cancel
Cookie Use
We use cookies to improve browsing experience, security, and data collection. By accepting, you agree to the use of cookies for advertising and analytics. You can change your cookie settings at any time. Learn More
Accept all
Settings
Decline All
Cookie Settings
Necessary Cookies
These cookies enable core functionality such as security, network management, and accessibility. These cookies can’t be switched off.
Analytics Cookies
These cookies help us better understand how visitors interact with our website and help us discover errors.
Preferences Cookies
These cookies allow the website to remember choices you've made to provide enhanced functionality and personalization.
Save